Ще один чудовий вихідний в компанії чарівних дівчат в Переяслав-Хмельницькому пролетів легко і непомітно!
З ранку ми встигли погуляти по Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини та дізналися багато нового й цікавого. Наприклад, про те, чим відрізняється "корчма" від "шинка", як розслаблялися в старі добрі часи жінки після домашньої роботи та за якими ознаками можна було визначити хату, в якій є дівчина на виданні, які професії були найвигіднішими на селі та хто мав право на виготовлення самогону, звідки пішов вислів "не вістачає клепки" та що з собою возили половці в походи, і навіть про те, як раніше проходив процес навчання в школах.
У музеї "Заповіту" ми занурилися в історію козацтва часів Богдана Хмельницького та дізналися чому в ньому розчарувався Тарас Шевченко.
Потім ми побували на уроці у Григорія Сковороди в Переяславському колегіумі.
А у фіналі нашої маленької подорожі придбали кілька обновок - чудові тканки ручної роботи.
Але й цього нам здалося замало і ми вирушили шукати кам'яний міроточащій хрест, який був встановлений на місці загибелі князя Бориса, сина Володимира Великого, одного з двох перших православних святих (брати Борис й Гліб), який був убитий братом Ярополком Окаянним під час боротьби за київський престол. На це нас спонукав малюнок Т. Шевченка, написаний ним під час етнографічекой експедиції Україною, який ми побачили в музеї "Заповіту".
І ми ще раз переконалися в тому, що Переяслава-Хмельницького багато не буває - скільки б разів ми сюди не приїжджали, щоразу додому ми повертаємося з новими історіями й враженнями, збагачені знаннями про традиції та обряди нашого народу.
Фото поїздки 15 серпня 2015 за маршрутом "У Переяслав за тканками"
