Наша подорож на Сорочинський ярмарок почалася з невеликого відхилення від програми. Коли їдеш лубенською об'їзною, важко відмовити собі в задоволенні заглянути хоча б ненадовго в Мгарський монастир. Трохи історії, фотографій, монастирського квасу і далі в дорогу, щоб встигнути на зустріч з Н. В. Гоголем та його героями.
Сорочинський ярмарок зустрів нас, як і обіцяв класик - яскраво, строкато та гамірно. Чого тут тільки не було - вишиванки, віночки, намиста, горщики, кошики, пряники, бублики. Знайшли навіть сокиринський питний мед. Людей - ціла річка, та всі красиві й нарядні, як і належить на головному ярмарку країни. Серед цього стовпотворіння нам все ж таки вдалося розшукати Хіврю, Дяка й Черевика! Фото вийшли незабутні.
Будучи в Сорочинцях, ми не могли пропустити музей Гоголя, завдяки якому прославилося і село, і ярмарок. І хоч в музеї взагалі немає ніякої експозиції (вже кілька років все заховано у фонди, тому що немає грошей на вітрини для експонатів), від екскурсовода неможливо було відірватися. У кожного з нас виникло бажання терміново перечитати Гоголя.
А ще у Сорочинцях є церква-усипальниця Даниила Апостола з унікальним різьбленим іконостасом часів Гетьманщини, на реставрацію якого марно намагаються знайти гроші.
Трохи відпочивши на "Хуторі Гоголя", ми вирішили продовжити свою подорож і на зворотному шляху заскочили у Миргород. Треба ж було побачити знамениту Миргородську калюжу та напитися цілющої миргородський водиці!
До Києва повернулися втомлені, але задоволені.
Фото поїздки 22 серпня 2015 р. за маршрутом "До Гоголя на Сорочинський ярмарок"
